Дистанційне навчання. Фізкультура 10 клас Кобець Р.В.

Тема 71-72. Вправи для розвитку сили, швидкості, спритності. Удари по мячу ногою, головою. Відбирання і вкидання м’яча.Жонглювання. Техніка гри воротаря.

1.  Поєднання пересувань "біг, ходьба, біг".

2.  Біг з раптовою зупинкою і поворотами різними спосо­бами.

3.  Дріботливий біг з переходом на звичайний.

4. Ривки 10-15 м.

5.  Пробігання дистанції в 10-15м  з ходу.

6. Біг "змійкою" між предметами.

7.  Біг спиною вперед, за сигналом, з поворотом, на при­скорення.

8.  Пересування лівим, правим боком приставними кро­ками, перехресним кроком.

9.  Пересування приставними кроками з поворотом кру­гом через кожних два кроки. 

10.  Біг зі зміною напрямку "змійкою".

11.  Біг по віражу.

12.  Біг за лідером, котрий змінює напрямок.

13.  Біг з наступанням на кожну точку, нанесену на дистан­ції.

14.  Пересування стрибками вліво і вправо.

15. Стрибки через квадрат 60 х 60 см і 80 х 90 см.

Комплекс загально розвиваючих вправ на місці:

- В.П.-О.С. руки на поясі

1-4 колові рухи головою вправу сторону,

1-4 в ліву сторону.

- В.П.-О.С. руки на поясі

1. нахил голови вправо,
2. нахил голови вліво,
3. нахил голови вперед,
4. нахил голови назад.

- В.П.-О.С. права рука догори

1-4 зміна положень рук.

- В.П.-О.С. руки до плеч

1-4 колові рухи руками вперед,

1-4 колові рухи руками назад.

- В.П.-О.С руки перед грудьми

1-2 відведення  назад зігнутих рук,

1-2 відведення назад прямих рук.

- В.П.-О.С. руки на пояс

1- поворот тулуба вправо,

2- В.П.

3- поворот тулуба вліво,

4- В.П.

- В.П.-О.С. руки на поясі

1-нахил тулуба вперед,

2- нахил тулуба вліво,

3- нахил тулуба назад,

4- нахил тулуба вправо.

- В.П.- широка стійка - руки на пояс

1 – нахил тулуба до лівої ноги,

2 – В.П.,

3 – нахил тулуба до правої ноги

4 – В.П.

- В.П.- широка стійка – руки зігнуті в ліктях перед грудьми

1-3 нахил тулуба вперед із доторканням ліктями підлоги,

4- В.П.

- В.П. –О.С. руки вперед в сторони

1. махом правої ноги торкнутися лівої руки
2.  В.П.
3.  махом лівої ноги торкнутися правої руки.
4.  В.П.

- В.П. –О.С.

  1 – упор присівши

  2 – упор лежачи

  3 – упор присівши

  4 –В.П.

Швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний час. Швидкість багато в чому залежить від сили – в легкій атлетиці дуже важливим є швидке застосування сили. Швидкості рухів сприяють еластичні м’язи, які можуть скорочуватися дуже швидко і з великою силою. Наприклад, під час бігу на швидкість, необхідна частина зміна різних рухів. Тут дуже важливо вміти розслабити м’язи, давати їм короткочасний відпочинок під час активної роботи. Тому, розвиваючи швидкість, необхідно також виконувати розслабляючі впарви. Швидкість можна розвивати займаючись плаванням, лижними гонками, ковзанярським бігом, їздою на велосипеді.

 Вправи:

1. Біг  в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6-10с.
2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6-10с.
3. Дріботливий біг з переходом на швидкий.
4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку 1-2хв.
5. Повторний біг з ходи. Інтервал відпочинку 3-6хв.
6. Швидке долання відрізків шляху на велосипеді.
7. Повторний біг на ковзанах, інтервал відпочинку 1-3хв.
8. Повторне проходження відрізків на лижах.
 

Спритність –це здатність людини швидко і узгоджено виконувати рухові дії під час раптової зміни умов виконання. Такі умови виникають під час занять майже усіма видами спорту: гімнастика, ігрові види спорту тощо. Спритність тісно пов’язана з іншими якостами.  Щоб бути спритним, необхідно бути швидким, сильним, мати гарну координацію рухів. Кращими засобами для розвитку спритності вважаються спортивні ігри: волейбол, баскетбол, гандбол, футбол, теніс – під час них відбувається постійна зміна ігрових обставин. Розвитку спритності сприяють заняття кросовим бігом у природних умовах.

Вправи:

1.  Перекиди вперед-назад.

2.  Довгий перекид ( через перешкоди: набивний м’яч, мотузку, партнера).

3.  «Човниковий біг»

4.   Стрибки зі скакалкою:

       - на одній та обох ногах, з подвійним обертанням;

       - зі схрещенням рук, обертаючи скакалку вперед і назад;

5. Підкидання і ловіння м’яча у різних положеннях:

           - стоячи;

           - сидячи;

           - лежачи;

6.  Спортивні ігри: баскетбол, гандбол, футбол, теніс, настільний теніс.

Удари по м’ячу ногами

Удари по м’ячу  ногами — основа техніки гри. Вони поділяються на:  удари внутрішньою й зовнішньою сторонами ступні; серединою, внутрішньою і зовнішньою частинами підйому; носком і п’яткою.

Починають з засвоєння удару внутрішньою  стороною ступні. Використовується  для передачі м’яча на короткі і середні відстані та удару по воротах з близької відстані. Його виконують як з місця, так і з розбігу.

Щоб виконати удар, поставте злегка зігнуту в коліні опорну ногу за 10-15 см від м’яча і трохи збоку. Носок опорної ноги має бути спрямований у бiк удару. Ступню зігнутої в коліні ноги, що виконує удар, розверніть на зовні. Удар пом’ячу намагайтеся зробити серединою  ступні, нахиливши тулуб трохи вперед. Звичайно, всі рухи мають бути злитими в єдиний.  Після закінчення  удару нога, що робила його, продовжує рух за м’ячем. Це забезпечує триваліший і точніший політ м’яча. До речі,  рух ноги після удару називається проведеням поширюється на всі види ударів.

Удар зовнішньою частиною підйому

Удар носком

Удар внутрішньою частиною підйому

Елементи гри воротаря

Основний спосіб техніки гри ворота­ря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення ви­конують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка пе­ретинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситу­ацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійс­нюється в падінні. Воротар постійно переміщується до та­кої передбачуваної точки.

Ловлення знизу використовується для оволодіння м'я­чами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живо­та) летять назустріч воротарю. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз . Долоні звернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і підтягують   до     живота. 

  Ловлення м’яча, котрий котиться знизу

Ловлення зверху застосовуєть­ся для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рів­ні грудей і голови), високій і спад­ній траєкторії . Займаю­чи вихідне положення, воротар виносить ледь зігнуті руки уперед чи уперед — вгору. Долоні, повернені до м'я­ча, з розставленими і напівзігнутими пальцями, утворять своєрідну півсфе­ру. Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступ­ливого руху кистей і зги­нання рук.                                      

Ловлення м’яча зверху

М'ячі, котрі високо ле­тять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'я­чами, направленими зненацька, точно і сильно убік від во­ротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'я­ча в ногах у суперника.

Відбивання м'яча

Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, кот­рий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбиван­ня здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча при­падає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт.

М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.

 

Відбивання м’яча

Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, во­ротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цьо­го застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних перемі­щень і, особливо часто, у стрибку.

Кидки м'яча

Кидки виконуються однією і дво­ма руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партне­ру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: звер­ху і знизу. Найбільш роз­повсюджений кидок звер­ху. У цьому випадку м'яч можна направити по різ­них траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю.  Кидки вико­нуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

Кидок м’яча згори

Фінт «відходом» з переносом ноги через м’яч

Фінти "ударом" по м'ячу виконуються під час ведення, після передачі м'яча партнером, після зупинки. Зближаючись із суперником, роблять замах ударною ногою на м'яч. Реагуючи на це, суперник намагається відібрати м'яч чи перекрити зону удару за допомогою випаду, шпагату, підкату, що пов'язано зі сповільненням руху чи зупинкою. За­лежно від ігрової ситуації у фазі реалізації відбувається від­хід уперед, вправо, вліво чи назад

Фінт «ударом»

Фінт "зупинкою" м'яча ногою застосовується під час ве­дення і після передачі м'яча партнером. У першому випадку інсценізується спроба зупинки з м'ячем. Атакуючий супер­ник сповільнює рух. У цей момент відбувається прискорен­ня з м'ячем. У другому випадку після передачі стають у підготовче положення для зупинки м'яча. Суперник атакує гравця. Однак той, замість зупинки, пропускає м'яч, повертається на 180° й оволодіває ним.

Фінт «зупинкою»