Перегляньте відео за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=CUsPeg_hMy8

Поводження з гранатами.

Гранати переносять у гранатних сумках (рис. 4.6). Запали тримають окремо від гранат, при цьому кожний запал загортають у папір або клоччя.

Гранати і запали потрібно періодично оглядати. На корпусі гранати, на трубках запалу і на самому запалі не повинно бути вм'ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки ма­ють бути розведені і без тріщин на загинах. Запалами, що мають тріщини і зелений наліт, користуватися не можна. Переносячи гранати, слід оберігати їх від поштовхів, ударів, вогню, бруду, сирості. Підмочені та забруднені гра­нати і запали треба протерти й висушити під наглядом, командира. Не можна суши­ти гранати біля вогню.

Заряджати гранату (встав­ляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Забороняється: розби­рати бойові гранати й усу­вати в них несправності; пе­реносити їх без сумок або за кільце запобіжної чеки; торкатися гранати, що не розірвалася після метання.

Рис. 4.6.

4.3. Прийоми метання ручних осколкових гранат.

Метання гранати складається з підготовки до метання (зарядити гранату і зайняти вихідне положен­ня) і самого метання. На навчальних заняттях з бойови­ми гранатами одягають металеву каску.

Гранату заряджають за командою «Підготувати гра­нати», а в бою, крім того, і самостійно.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП, танка, бронетранспортера і в пішому порядку (тільки нас­тупальних гранат). Для метання гранати вибирається таке місце і займається таке положення, щоб можна було зро­бити кидок без перешкод, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів тощо.

Гранату кидають за командою «Гранатою вогонь!», а в бою, крім того, і самостійно.

При метанні гранати стоячи з місця треба стати обличчям до цілі, взяти гранату в праву, а зброю в ліву руку (рис. 4.7 а), висмикнути запобіжну чеку, правою ногою зробити крок назад, зігнувши її в коліні, і, повер­таючи корпус праворуч, зробити замах гранатою по дузі вниз і назад (рис. 4.7 б); швидко випростуючи праву ногу і повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату, проносячи її над плечем і випускаючи з додатковим рив­ком кисті (рис. 4.7 в). Вагу тіла в момент кидка перенес­ти на ліву ногу, зброю енергійно відвести назад (рис. 4.7 г).

При метанні гранати з коліна треба прийняти по­ложення для стрільби з коліна, утримуючи гранату правою рукою, а зброю — лівою.

рис. 4.7 а,б,в,г.

Висмикнути запобіжну че­ку, зробити замах гранатою, відхиляючи корпус назад і повертаючи його праворуч; трохи піднятись і кинути гранату, проносячи її над плечем і різко нахиляючись в кінці руху до лівої ноги (рис. 4.8).

При метанні гранати лежачи треба прийняти поло­ження для стрільби лежачи, покласти зброю на землю і взяти гранату в праву руку. Лівою рукою висмикнути запобіжну чеку і, спираючись об землю, відштовхнутись від неї.

Рис.4.8.

Відсунувши праву ногу трохи назад, встати на ліве коліно (не зсовуючи його з місця) й одночасно про­вести замах. Випростуючи праву ногу, повертаючись грудьми до цілі і падаючи вперед, кинути гранату в ціль; взяти зброю і підготуватись до стрільби. При метанні гранати в русі (кроком або бігом) тре­ба, утримуючи гранату правою напівзігнутою рукою, а зброю — лівою, висмикнути запобіжну чеку. Під крок лівої ноги винести руку з гранатою вперед, назад і вниз (рис.4.9 а); на другому кроці (правою ногою) рука про­довжує рух по дузі вниз з одночасним повертанням кор­пуса праворуч (рис.4.9 б); на третьому кроці, виставив­ши ліву ногу в напрямі до цілі на носок і зігнувши пра­ву ногу в коліні, закінчити поворот корпуса і замах ру­кою (рис.4.9в). Використовуючи швидкість руху і вкладаючи у кидок послідовно силу ніг, корпуса і ру­ки, кинути гранату, проносячи над плечем.

Рис. 4.9 а,б,в.

Для метання гранати з траншеї або окопу потрібно покласти зброю на бруствер, взяти гранату в праву руку й висмикнути запобіжну чеку; відставити (на скільки можна) праву ногу назад, прогинаючись у поясі й трохи згинаючи обидві ноги, відвести праву руку з гранатою назад; спираючись на ліву руку, різко випростатися; ки­нути гранату в ціль (рис. 4.10), після чого сховатись у траншеї (окопі).

У вікна і двері будинків, проломи у стінах, в амбра­зури (це вертикальні цілі) кидати гранату треба по тра­єкторії, яка наближається до прямої лінії. При цьому цілитися слід у верхній край цілі, оскільки до кінця сво­го польоту граната втрачає швидкість і поступово відхи­ляється вниз. Кидати можна стоячи, з коліна або з поло­ження лежачи.

Рис. 4.10.

Для ураження живої сили противника в окопі (тран­шеї) треба кидати гранату під кутом до горизонту при­близно 35—40 градусів, щоб вона падала по навісній траєкторії й менше перекочувалася через траншею і не відкочувалася вбік.

При метанні гранати спусковий важіль відходить убік під дією бойової пружини, яка передає енергію ударнику. Ударник своїм жалом наколює капсуль-запальник. Іскра від капсуля-запальника переходить на уповільнювач, запалює його і, пройшовши крізь нього, передається капсулю-детонатору, який підриває розрив­ний заряд гранати. Корпус гранати розривається, оскол­ки розлітаються у різні боки.