Дистанційне заняття . Українська мова , 9 клас Вчитель Коцар Л.Ф.
Розвиток мовлення. Конспект сприйнятого на слух науково – навчального тексту
ВИБЕРІТЬ СМАЙЛИК, ЯКИЙ ВІДПОВІДАЄ ВАШОМУ НАСТРОЮ !!!
ПРИГАДАЙТЕ !
— Які види запису ви знаєте?
— Як правильно складати тези?
— Наведіть приклад, коли сприймаємо на слух інформацію.
— Яка різниця між конспектом і конспектуванням?
Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів.
Плановий конспект (план-конспект) - конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.
Текстуальний конспект - конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
Довільний конспект - конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.
Схематичний конспект (контекст-схема) - конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.
Тематичний конспект - конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.
Опорний конспект - конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В.Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
Зведений конспект - конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
Вибірковий конспект - конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).
Розгляньте схему. Занотуйте у робочі зошити важливу, на вашу думку , інформацію про конспект.
Види конспектів
Текстуальні |
Вільні |
Змішані |
Знаходження у праці текстуальної відповіді на поставлене запитання |
Висловлення думки своїми словами |
Вільний виклад змісту поєднується із цитуванням |
Система позначок у роботі над конспектом
- Підкреслення окремих фраз у тексті:
- хвиляста лінія – сумнівна думка;
- вертикальна лінія на полях – особливо важлива думка.
- Виділення на полях:
? – викликає питання;
?? – сумнівно;
!!! – звернути увагу;
>-більше; < - менше;
- – вставка, доповнення тощо.
АЛГОРИТМ «Як складати план, тези, конспект»
- Прочитати текст, визначити його тему та головну думку.
- Поділити текст на логічно – смислові частини.
- Дібрати заголовок до кожної частини (вийде план).
- Стисло записати тему кожної частини (своїми словами чи цитати – тези).
- Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, цитатами, отримаємо конспект.
- Складаючи план, тези, конспект, обов’язково записати автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву часопису, у якому її надруковано.
- Виділити в тексті розділи, параграфи, пункти.
- Після кожної частини слід робити інтервал для нових нотаток.
- Можна використовувати кольорові чорнила.
РОБОТА З ТЕКСТОМ
Прочитайте текст. Визначте його стильову належність. Дослідіть, що виражає заголовок: тему чи основну думку. З’ясуйте, які терміни вжито в тексті. Сформулюйте їх визначення.
Двомовність і культура спілкування
У багатьох суспільствах окремі люди, певні соціальні верстви або й цілі народи у щоденному спілкуванні користуються двома мовами, переходячи з однієї на іншу залежно від комунікативної ситуації. Таке явище називають двомовністю, або білінгвізмом .
Спів використовувані мови ніколи не бувають симетричними, а двомовні комуні канти (білінгви) ніколи не володіють двома мовами однаково. На цій основі розрізняють першу мову – основну в мисленні й спілкуванні та другу – використовувану рідше або тільки в спеціальних сферах, наприклад, у науковій діяльності, офіційному спілкуванні, контактах з людьми, для яких ця мова рідна тощо. Тому в Україні є українсько-російська й російсько-українська двомовність. Представники національних меншин України: євреї, угорці, молдавани, кримські татари тощо, крім рідної, часто вживають українську й російську мови. Таке явище називається багатомовністю.
Двомовність, а точніше, недостатнє володіння однією або й двома (трьома) спів використовуваними мовами є основною причиною порушення культури, а часом й етикетності мовлення. Досконале оволодіння другою (третьою) мовою неможливе без акультурації – глибокого засвоєння культури (цивілізації), яка створюється й обслуговується цією мовою.
Перехід у процесі спілкування з однієї мови на іншу має назву перемикання коду. Це складний процес: мовцеві потрібно «ввімкнути» психічні механізми, які регулюють вимовляння звуків, наголошування слів, інтонування фраз, не кажучи вже про слово- і формовживання, поєднання слів, побудову висловлювань. Тому дуже часто перемикання коду буває неповним, наприклад, лек4сика і граматика у мовця українська, а фонетика російська. У такому разі кажуть, що людина говорить з російським акцентом.. Трапляється, що і лексика, і граматика в українському мовленні частково російська. Таке мовлення є суміщеним, змішаним – українсько-російським або російсько-українським. В Україні воно іменується суржиком ( у прямому значення суржик – це назва суміші жита і пшениці, ячменю і вівсі тощо).
Ставлення культурних, освічених людей до суржика негативне. Треба намагатися говорити чистою мовою, не допускати інтерференції , тобто проникнення елементів однієї мови у мовлення іншої. А цього неможливо досягти без свідомого розрізнення елементів двох мов, а особливо без стійких умінь і навичок використання їх у мовленні. Люди сприймають кожного з нас насамперед через наше мовлення, нашу спілку вальну поведінку. Тому треба, як закликав Максим Рильський , «заглядати у словник», користуватися довідниками і посібниками, аналізувати своє і чуже мовлення (Я. Радевич-Винницький)
Складіть план прочитаного тексту. Скориставшись алгоритмом, оформіть конспект, зазначте паспортні дані тексту (його автора, назву, а також назву журналу, газети чи книги, в якій він надрукований).