Дистанційне навчання. Захист Вітчизни. 10 клас Кобець Р.В.

1. Техніка тампонування рани(10 хв.)

За наявності масивних кровотеч на шиї, підпахвових і пахвинних ділянках основним методом її зупинки є тампування рани.

Пригадайте з уроків біології, що таке артерії? Назвіть місця людини, де можна відчувати артеріальну пульсацію?

Наявність кровотеч передбачає щільне заповнення порожнини рани бинтом, або чистою тканиною, кровоспинним бинтом.

Під час ведення бойових дій так і при терористичних актах, використовують вибухові пристрої, у тому числі і саморобні, які мають значну вражаючу силу. У поранених та постраждалих виникають кровотечі в місцях приєднання кінцівок до тулуба та основи шиї. Особливістю цих ділянок є те, що на цих ділянках неможливо використати стандартний джгут або турнікет для зупинки кровотечі.

Тому основним методом зупинки вузлових кровотеч є прямий тиск на рану та щільне тампування рани, у тому числі кровоспинними бинтами.

Кровоспинна дія бинта з одночасним притисканням кровоносних судин створює умови для тимчасової зупинки масової кровотечі.

Для тампування рани з метою зупинки кровотечі використовують спеціальні кровоспинні бинти, стерильні бинти, що просоченні кровоспинними засобами. Для зручності їх складають Z–подібно або гармошкою (бойова марля).

Якщо після проведення прямого тиску на рану шиї, підпахвових та пахвових ділянок протягом 3–5 хв. кровотеча продовжується, а у вас є кровоспинні засоби, то послідовність ваших дій може бути такою:

• перевірити притомність постраждалого, поставивши йому запитання, що потребує відповіді;
• оцінити реакцію постраждалого на біль (щипок за шкіру, за мочку вушної раковини);
• якщо постраждалий не реагує, то проводять заходи по виявленню місць зупинки кровообігу та одночасно проводять зупинку кровотечі;
• якщо потерпілий реагує на подразник то проводять тільки заходи зупинки кровотечі;
• здійснюється щільне тампування рани стерильними кровоспинними бинтами( бойовою марлею).

Кровоспинні компоненти надають дуже велику допоміжну дію. Вони значно зменшують час зсідання крові лише тоді, коли кровоспинний бинт контактує з джерелом кровотечі в глибині рани, тобто у випадку щільного тампування рани. Якщо відсутні перев’язувальні матеріали змочені спеціальною рідиною, використовують звичайні стерильні засоби (бинт, марлю) для тампування рани. Якщо цього недостатньо, використовують другий кровоспинний або звичайний стерильний бинт, доки буде можливість втиснути їх в середину рани, та продовжувати тиск на рану протягом щонайменше трьох хвилин.

При тампування дотримуються таких правил:

• уважно оглянути рану та виявити місце кровотечі;
• своєю правою рукою притисніть судини у цьому місці до кисті в грудині рани, щоб зменшити кровотечу; якщо кровотеча на нозі, притиснути стегнову артерію вище рани, одночасно приготувати кровоспинний або стерильний бинт;
• візьміть у ліву руку кілька петель бинта і підведіть його під пальці правої руки, якою продовжують тиск на судину з використанням підведених петель;
• повторіть цей прийом до заповнення рани, не послабляючи тиску правої руки;
• після повного тампування рани, здійсніть прямий тиск на рану двома руками на рану 10 хв. звичайний бинт і 3 хв. – кровоспинний;
• після виконання маніпуляцій, обережно зменшить тиск і огляньте рану, якщо промокання бинта кров’ю не збільшується накладіть поверх рани компресійну пов’язку;
• у випадку, якщо кровотеча не зупинилася слід продовжити прямий тиск на рану з максимальним зусиллям до приїзду бригади швидкої допомоги.

Алгоритм зупинки вузлових кровотеч:

1. Прямий тиск на рану.
2. Тампонування рани.
3. Компресійна пов’язка.

Під час кровотечі з носу, потерпілого посадити, розстебнути комірець на перенісся покласти холодний компрес (лід, флягу з холодною водою), голову дещо нахилити вперед, а не на зад, затиснути крила носу пальцями(1 – 15 хв.). Можна також ніс сильно затампувати чистою ваткою.

Контрольні питання:

1. Що таке кровотечі і які ви знаєте?
2. Як зупинити шийну кровотечу?
3. Що таке кровоспинний бинт?
4. Як проводять тампування рани?
5. Чи варто застосовувати кровоспинний бинт?

2. Техніка накладання давлючої пов’язки(10 хв.)

Після проведення тампонади на місце поранення необхідно накласти давлючу пов’язку, яка зафіксує тампонаду ранового каналу, попередити забруднення ранової ділянки, перетисне дрібні кровоносні сосуди, які знаходяться в області поранення і додатково зменшить кровотечу. Давлюча пов’язка використовується не лише при проникаючих а і поверхневих, дотичних пораненнях, що не мають ознак критичної кровотечі.

Для виконання давлючої пов’язки може використовуватись: бинт – туге обмотування навколо місця поранення з подальшою фіксацією; еластичний бандаж, перев’язувальний пакет, підручні засоби: шарф, бандани.

Ізраїльський бандаж– містить еластичний бинт з пришитою подушкою для вбирання крові та ріжки для створення давлючої сили, наклейку для швидкого розміщення подушки на рані, фіксатор на кінці бинта – для закріплення бандажа на тілі.

Етапи накладання бандажу:

• відкрити бандаж;
• взяти валик в одну руку, початок бандажу в іншу, подушечкою до місця поранення;
• розмістити стерильну подушечку над центром рани;
• щільно обмотати валик навколо кінцівки;
• протягнути бандаж в ріжки(вони збільшують давлючу силу), змінити напрямок накладання бандажу;
• затягуємо бандаж та обмотуємо його навколо кінцівки обмотуючи ріжки, щоб уникнути їх зачепу;
• фіксуємо кінець бандажу за допомогою фіксатора на кінці бандажу.

Накладання індивідуального перев’язувального пакету:

Відповідає послідовності накладання бандажу. В разі наскрізного поранення одна з подушечок розміщується попереду поранення інша позаду та туго замотати та зафіксувати. Використовується для перев’язки голови, шиї, живота, паху, кінцівок.

Імпровізована тиснуча пов’язка:

• покласти валик з бинта чи іншої тканини зверху матеріалу, що виконує роль стерильної серветки безпосередньо на місце поранення. Валик можна зробити з шматка одягу або будь– якого іншого матеріалу, який можна згорнути кілька разів;
• покласти косинкову пов’язку поверх згорнутого валика;
• туго обмотати навколо кінцівки поверх пов’язки;
• зав’язати кінці косинкової пов’язки безпосередньо поверх місця поранення, щоб зафіксувати валик з бинтом.

Пов’язка повинна бути досить тугою, щоб під нею можна було протиснути тільки кінчики пальця. Не затягуйте пов’язку настільки сильно, щоб вона перешкоджала кровообігу. Тиск, що діє на валик допомагає стиснути кровоносні сосуди і зупинити кровотечу.

Переверте циркуляцію крові під давлючою пов’язкою, якщо шкіра на дотик холодна, синіє або німіє пов’язка затягнута туго її необхідно послабити.

Актуалізація мислення учня.

Що буде, якщо не відновити циркуляцію?

Які можна використовувати підручні засоби для використання у давлючій пов’язці?

3. Техніка виносу потерпілих(10 хв.)

Переміщення постраждалого в безпечну зону здійснюється з повним дотриманням принципу не появі додаткових постраждалих.

Рятувальник та постраждалий повинні знаходитись поза зоною обстрілу пораненого використовують спеціальні засоби( дими, довгі лебідки, вогневе прикриття).противника. Якщо ви знаходитесь під обстрілом і тактична ситуація дозволяє використати джгут, щоб зупинити кровотечу, а потім в безпечному місці надається допомога. Евакуація може здійснюватися в різній місцевості і в різноманітних умовах.

Пораненні, що знаходяться в умовах міста, відкритій місцевості, мають бути переміщенні максимально швидко в кращі тактичні умови. Відкриті території часто знаходяться під спостереженням противника та під обстрілом. Щоб непомітно забрати.

Техніка переміщення:

1. Індивідуальна техніка переміщення (переповзання по пластунськи).
2. Волочіння.
3. На руках (за участі однієї людини і двох).
4. Використання посилок.

Індивідуальна техніка.

Залежно від місцевості,інтенсивності бойових дій, отриманих ушкоджень солдат може пересуватись:

• переповзанням по пластунськи;
• переповзання на колінах;
• перебіганням;
• ходьба, біг.

Якщо солдат може рухатись та здійснювати самодопомогу, то спроба порятунку не має необхідності, рятувальники фокусуються на тих, постраждав серйозніше.

Волочіння– це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі дистанції. Така техніка є найбільш простою для виконання, ніж спроби підняти важкого поранення, під час руху можна застосовувати зброю.

Волочіння однією людиною– вимагає значно менших затрат, проте пересування важкого пораненого в зігнутому положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже обмеженні відстані і вимагає від рятувальника великих енергозатрат.

Волочіння двома людьми– ця техніка дозволяє рухатись значно швидко, вона вимагає значно менших енергозатрат, рятувальник під час переміщення може використовувати зброю.

Недоліки волочіння:

• Переміщення тільки на короткі відстані.
• Вимагає значної концентрації для волочіння особливо важких бійців.
• Рятувальники видимі для противника, під час волочіння бронежилет рятувальника та потерпілого може зміститись та відкрити значну частину тіла, що є небезпечним для ураження зі стрілецької зброї та осколків.
• Не існує оптимального місця захвату потерпілого.

Допоміжні засоби волочіння:

1. Лямка спеціальна– ремінь для волочіння, що кріпиться за допомогою карабіну до бронежилету або обмундирування потерпілого.
2. Лямка – RATїї прикріпляють до постраждалогоза допомогою карабіну і до ременю рятівника за допомогою пряжки швидкого скидання. Перевага – руки у рятівника вільні.
3. Волокуші –це значне зменшення тертя під час волочіння. Має лямки для фіксації потерпілого та ручки для тримання.

Перенесення на руках– виконати нелегко у зв’язку із збільшенням ваги солдата в повній екіпіровці. Як правило під час бою не застосовується.

Способи перенесення:

• Перенесення на плечі.
• Перенесення на спині(метод Хауса).
• Перенесення двома людьми.

Накладання джгута-турнікета — один з основних методів зупинки масивних кровотеч на кінцівках. Його вважають основним у разі артеріальної кровотечі. Кожна людина повинна вміти його застосувати і як самодопомогу, і як взаємодопомогу.

Алгоритм надання домедичної допомоги в разі масивних кровотеч на кінцівках. Розгляньмо продовження алгоритму, бо з його початком ви ознайомилися на попередніх заняттях.

 

Правила накладання джгута та джгута-турнікета

Ситуація. Після проведення прямого тиску на рану кінцівки протягом 3—5 хвилин (іл. 28.1), кровотеча продовжується; при цьому неможливо провести тампонування рани (або воно неефективне). Але на місці події наявні турнікет, джгут або джгут-закрутка з підручних засобів, тому подальша послідовність ваших дій має відповідати алгоритмові, описаному нижче.

• Перевірте притомність постраждалого:

- за допомогою запитання, яке потребує відповіді;

- оцініть його реакцію на біль: щипніть за шкіру на відкритій ділянці тіла (іл. 28.2) або натисніть на мочку вушної раковини (іл. 28.3);

- якщо постраждалий не реагує, то дійте за алгоритмом ABC для визначення зупинки кровообігу та одночасно продовжуйте зупинку кровотечі;

- якщо постраждалий реагує на подразники, продовжуйте тільки заходи зупинки кровотечі;

Іл. 28.2. Щипніть за шкіру на відкритій ділянці тіла

Іл. 28.3. Натисніть на мочку вушної раковини

• за наявності на місці події джгута або турнікета, його слід накласти на кінцівку (плече, передпліччя, стегно, гомілку) на 5-7 см вище джерела кровотечі; якщо ви не бачите джерела — накладайте максимально високо;

• накладайте джгут безпосередньо на одяг, не варто знімати чи розрізати його;

• накладаючи джгут, створіть необхідний тиск до повної зупинки кровотечі з рани;

• якщо ви наклали джгут і зупинили кровотечу, його не можна знімати до прибуття бригади швидкої допомоги;

• якщо кровотеча не зупинилася після накладання джгута, слід перевірити правильність його накладання і. за наявності, накласти другий джгут вище за перший поруч із ним;

• якщо кровотеча не зупинена, а джгута або турнікета немає, треба накласти джгут-закрутку з підручних засобів. Під час підготовки цих засобів слід продовжити прямий тиск на рану із зусиллям, доповнивши його, якщо можливо, тампонуванням рани;

• навіть після повної зупинки кровотечі не залишайте постраждалого без нагляду до приїзду бригади швидкої допомоги, перевіряючи кожні дві хвилини притомність постраждалого, наявність у нього дихання і серцебиття.

Види джгута та джгута-турнікета

Отже, якщо кровотеча на кінцівці не зупинилась після прямого тиску на рану, компресійної пов’язки і тампонування рани, завершальним кроком має бути: накладання джгута або джгута-турнікета. Найпоширеніші з них: джгут з еластичної гуми типу Есмарха (іл. 28.4), спеціальний джгут (турнікет) типу CAT (іл. 28.5) українського виробництва СПАС або СІЧ (іл. 28.6) і джгут-закрутка (турнікет) з підручного матеріалу.

Іл. 28.4. Джут з еластичної гуми типу Есмарха

Іл. 28.5. Турнікет CAT

Іл. 28. б. Турнікет СПАС (СІЧ)

Іл. 28.7. Схематичне зображення місць накладання кровозупинного джгута-турнікета або джгута

Накладання джгута-турнікета є простим і доволі ефективним методом зупинки артеріальної кровотечі на кінцівках (іл. 28.7).

Проте людина, яка надає домедичну допомогу, має пам'ятати, що накладений джгут-турнікет на неампутовану кінцівку припиняє надходження крові до ділянок, які розташовані нижче місця накладання і. у разі невиконання зазначених нижче правил може призвести до ушкодження нервів, кровоносних судин і, як результат, — утрати кінцівки.

• Джгут-турнікет, який накладений з метою зупинки кровотечі, можна безпечно тримати на верхній або нижній кінцівці не довше двох годин, незалежно від пори року. За цей період не виникають ускладнення, пов'язані з травмуванням нерва внаслідок тривалого стискання, можливого обмеження руху кінцівки і відмирання тканин нижче накладеного джгута. Хоча в основному вони реєструються, через неправильне накладання джгута-турнікета, наприклад за недостатнього тиску джгута-турнікета, що зупинив венозний відтік крові, у разі одночасного збереження артеріального кровотоку.

• Джгут-турнікет не слід періодично послаблювати для відновлення кровопостачання тканин. Є ризик різкого падіння артеріального тиску, а в деяких випадках і смерті внаслідок утрати крові малими об’ємами.

• У разі ампутації (відриві) кінцівки джгут-турнікет потрібно накласти вище місця ампутації на 5-6 см і, за необхідності, він може залишатись понад 2 год.

• Слід уникати накладання джгута-турнікета на коліно і лікоть, так як це не зупинить кровотечу (судини сховані між кістками), проте може травмувати шкіру навколо суглобу.

• Не накладайте джгут-турнікет на місця розташування кишень, бо речі, які там є (ключі, мобільний телефон тощо) зменшують тиск на кінцівку і будуть перешкоджати зупинці кровотечі.

• Послідовність зупинки кровотечі з ран кінцівок: прямий тиск на рану - компресійна пов’язка - тампонування рани. Джгут або джгут-турнікет потрібно накладати тільки в тому випадку, якщо всі попередні заходи виявилися безуспішними.

• Джгут (турнікет) накладають тільки в разі артеріальних кровотеч на кінцівках, а також за травматичних ампутацій (відривах) частин кінцівок.

Техніка накладання спеціального джгута (турнікета) на верхні та нижні кінцівки

• Надягніть на кінцівку підігнану під її товщину петлю стрічки-липучки турнікета або щільно обгорніть стрічку-липучку навколо кінцівки й просуньте через пряжку; на руці — протягніть вільний кінець стрічки турнікета тільки через ближнє півкільце пряжки, на нозі — крізь обидва отвори пряжки. Так турнікет не розпуститься при закручуванні. Затягніть вільний кінець стрічки-липучки так, щоб не можна було провести кінчики 3-х пальців між паском і пораненою кінцівкою, та надійно приклейте його до турнікету.

• Розмістіть турнікету верхній третині плеча або стегна.

• Закрутіть стержень (переважно тричі), поки кровотеча не зупиниться. Перевірте відсутність пульсу нижче поранення.

• Закріпіть закрутку в кліпсі (ріжках-фіксаторах).

• Закріпить стрічку для написання часу і вільним кінцем стрічки обгорніть її залишок навколо кінцівки через кліпсу та поверх стержня.

• Запишіть час, коли було накладено турнікет.

• На рану кінцівки накладіть асептичну пов’язку (іл. 28.8).

Послідовність накладання турнікету СПАС однією рукою

Іл. 28.9. Одягніть сформовану стрічкою-липучкою петлю турнікета на поранену кінцівку. Турнікет має бути на 6-8 см вище за місце кровотечі

Іл. 28.10. Міцно затягніть турнікет, потягнувши за край стрічки

Іл. 28.11. Зафіксуйте стрічку навколо кінцівки до кліпси за допомогою двосторонньої липучки

Іл. 28.12. Закрутіть стержень до зупинки артеріальної кровотечі та зникнення периферичного пульсу

Іл. 28.13. Зафіксуйте стержень у кліпсі. Перевірте, чи зупинилася кровотеча та чи є пульс

Іл. 28.14. Обгорніть залишок стрічки навколо кінцівки через кліпсу та поверх стержня

Іл. 28.15. Зафіксуйте залишок стрічки за допомогою білої липучки. Напишіть час накладання турнікета на липучці

Спеціальним кровоспинний джгут (турнікет) (Combat Application Tourniquet, CAT), розроблений у США, має вигляд стрічки з липучкою зі спеціальними пристосуваннями (іл. 28.5). У 2005 р. його назвали одним з 10 кращих винаходів року в армії США. Накладання CATможливе і як самодопомога, і як взаємодопомога, як на руці, так і на нозі, як двома, так і однією рукою.

Турнікет СПАС, або СІЧ (іл. 28.6), що виробляється в Україні, є аналогом турнікету типу CAT, його вважають найбільш оптимальним серед подібних засобів. СПАС накладають на кінцівку на 5-7 см вище джерела масивної кровотечі. Якщо неможливо швидко визначитись із місцем витікання крові, накладають турнікет якомога вище прямо поверх одягу.

Послідовність застосування турнікету СПАС двома руками

Іл. 28.16. Одягніть турнікет навколо пораненої кінцівки. Розташуйте турнікет на 6-8 см вище місця кровотечі, протягніть край стрічки через внутрішній отвір пряжки. Міцно затягніть джгут

Іл. 28.17. Протягніть край стрічки через зовнішній отвір пряжки. Міцно затягніть джгут

Іл. 28.18. Зафіксуйте стрічку навколо кінцівки до кліпси за допомогою двосторонньої липучки

Іл. 28.19. Закручуйте стержень до зупинки артеріальної (яскраво-червоної) кровотечі й зникнення периферичного пульсу. Зафіксуйте стержень у кліпсі. Переконайтесь у відсутності кровотечі й периферичного пульсу. Якщо кровотеча не зупинилась, накладіть другий турнікет біля першого. Перевірте кровотечу та пульс

Іл. 28.20. Напишіть час накладання турнікета на білій липучці