Дистанційне навчання. Фізкультура 10 клас Кобець Р.В.

Тема. Вправи для розвитку швидкості, спритності. Жонглювання. Техніка гри воротаря. Тактика нападу.

1.  Поєднання пересувань "біг, ходьба, біг".

2.  Біг з раптовою зупинкою і поворотами різними спосо­бами.

3.  Дріботливий біг з переходом на звичайний.

4. Ривки 10-15 м.

5.  Пробігання дистанції в 10-15м  з ходу.

6. Біг "змійкою" між предметами.

7.  Біг спиною вперед, за сигналом, з поворотом, на при­скорення.

8.  Пересування лівим, правим боком приставними кро­ками, перехресним кроком.

9.  Пересування приставними кроками з поворотом кру­гом через кожних два кроки. 

10.  Біг зі зміною напрямку "змійкою".

11.  Біг по віражу.

12.  Біг за лідером, котрий змінює напрямок.

13.  Біг з наступанням на кожну точку, нанесену на дистан­ції.

14.  Пересування стрибками вліво і вправо.

15. Стрибки через квадрат 60 х 60 см і 80 х 90 см.

Швидкість – це здатність людини виконувати рухи за мінімальний час. Швидкість багато в чому залежить від сили – в легкій атлетиці дуже важливим є швидке застосування сили. Швидкості рухів сприяють еластичні м’язи, які можуть скорочуватися дуже швидко і з великою силою. Наприклад, під час бігу на швидкість, необхідна частина зміна різних рухів. Тут дуже важливо вміти розслабити м’язи, давати їм короткочасний відпочинок під час активної роботи. Тому, розвиваючи швидкість, необхідно також виконувати розслабляючі впарви. Швидкість можна розвивати займаючись плаванням, лижними гонками, ковзанярським бігом, їздою на велосипеді.

 Вправи:

1. Біг  в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6-10с.
2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6-10с.
3. Дріботливий біг з переходом на швидкий.
4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку 1-2хв.
5. Повторний біг з ходи. Інтервал відпочинку 3-6хв.
6. Швидке долання відрізків шляху на велосипеді.
7. Повторний біг на ковзанах, інтервал відпочинку 1-3хв.
8. Повторне проходження відрізків на лижах.
 

Спритність –це здатність людини швидко і узгоджено виконувати рухові дії під час раптової зміни умов виконання. Такі умови виникають під час занять майже усіма видами спорту: гімнастика, ігрові види спорту тощо. Спритність тісно пов’язана з іншими якостами.  Щоб бути спритним, необхідно бути швидким, сильним, мати гарну координацію рухів. Кращими засобами для розвитку спритності вважаються спортивні ігри: волейбол, баскетбол, гандбол, футбол, теніс – під час них відбувається постійна зміна ігрових обставин. Розвитку спритності сприяють заняття кросовим бігом у природних умовах.

Вправи:

1.  Перекиди вперед-назад.

2.  Довгий перекид ( через перешкоди: набивний м’яч, мотузку, партнера).

3.  «Човниковий біг»

4.   Стрибки зі скакалкою:

       - на одній та обох ногах, з подвійним обертанням;

       - зі схрещенням рук, обертаючи скакалку вперед і назад;

5. Підкидання і ловіння м’яча у різних положеннях:

           - стоячи;

           - сидячи;

           - лежачи;

6.  Спортивні ігри: баскетбол, гандбол, футбол, теніс, настільний теніс.

Елементи гри воротаря

Основний спосіб техніки гри ворота­ря. Найчастіше він ловить м'яч обома руками. Залежно від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловлення ви­конують знизу, зверху чи збоку. Ловлення м'яча, точка пе­ретинання траєкторії якого з лінією воріт через ігрову ситу­ацію знаходиться на значній відстані від воротаря, здійс­нюється в падінні. Воротар постійно переміщується до та­кої передбачуваної точки.

Ловлення знизу використовується для оволодіння м'я­чами, котрі котяться, опускаються і низько (до рівня живо­та) летять назустріч воротарю. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз . Долоні звернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі чи трохи зігнуті. М'яч підхоплюють кистями знизу і підтягують   до     живота. 

  Ловлення м’яча, котрий котиться знизу

Ловлення зверху застосовуєть­ся для оволодіння м'ячами, котрі летять по середньовисокій (на рів­ні грудей і голови), високій і спад­ній траєкторії . Займаю­чи вихідне положення, воротар виносить ледь зігнуті руки уперед чи уперед — вгору. Долоні, повернені до м'я­ча, з розставленими і напівзігнутими пальцями, утворять своєрідну півсфе­ру. Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступ­ливого руху кистей і зги­нання рук.                                      

Ловлення м’яча зверху

М'ячі, котрі високо ле­тять, слід ловити двома руками зверху в стрибку.

Ловлення у падінні — ефективний спосіб оволодіння м'я­чами, направленими зненацька, точно і сильно убік від во­ротаря; перехоплення передач уздовж воріт; відбирання м'я­ча в ногах у суперника.

Відбивання м'яча

Якщо не можна виконати ловлення (через протидію суперника, велику силу удару, важкодосяжність м'яча і т.д.) — м'яч відбивають. Назустріч м'ячу, кот­рий летить, швидко виноситься одна чи дві руки. Відбиван­ня здійснюють найчастіше долонями (іноді удар м'яча при­падає на передпліччя). М'яч рекомендується спрямовувати в бокову сторону від воріт.

М'ячі, котрі летять на значній відстані від воротаря, слід відбивати однією рукою в падінні.

Відбивання м’яча

Щоб перепиняти "прострільні" і "навісні" передачі, во­ротарю необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цьо­го застосовується удар по м'ячу одним чи двома кулаками. Воротар відбиває м'яч на місці, у кроці, після різних перемі­щень і, особливо часто, у стрибку.

Кидки м'яча

Кидки виконуються однією і дво­ма руками. Кидок однією рукою дозволяє більш точно направити партне­ру м'яч. Застосовуються такі способи кидка: звер­ху і знизу. Найбільш роз­повсюджений кидок звер­ху. У цьому випадку м'яч можна направити по різ­них траєкторіях, на значну відстань і з достатньою точністю.  Кидки вико­нуються на місці й у кроці. Використання їх у русі суворо регламентується правилами.

Кидок м’яча згори

Фінт «зупинкою»

Відбирання м’яча у підкаті

Підкат – це один з найбільш технічно складних прийомів відбирання м’яча.

Щоб відібрати м’яч чи вибити його в підкаті, гравець повинен зробити складний маневр. Слід зазначити, що підкат дає можливість відібрати м’яч у межах правил у тих випадках, коли зробити це інакше вже неможливо. Гравець, котрий опанував техніку підкату, може запобігти безлічі небезпечних ситуацій.

Увага ! Неправильне виконання підкату приводить до штрафного удару, іноді на небезпечній відстані від воріт.

Техніка виконання підкату така: перебуваючи трохи позаду й збоку від суперника, захисник починає згинати в коліні опорну ногу, ковзаючи по ґрунті, а іншою – зупиняє м’яч чи вибиває його з-під ноги атакуючого.

Відбирання м’яча підкатом

Вкидання м’яча

Вкидання м’яча через бокову лінію. У процесі виконання м’яча через бокову лінію тулуб гравця відхиляється назад, руки з м’ячем для замаху відводяться за голову, ноги зігнуті в колінних суглобах. Кидок починається з енергійного випрямлення ніг, тулуба, рук  і завершується кистьовим зусиллям у бік вкидання. Щоб збільшити дальність польоту м’яча, кидок виконують після розбігу з падінням.

Для перегляду фото які не завантажились перейдіть за посиланням : https://disted.edu.vn.ua/courses/work/711 ТАКТИКА ГРИ У НАПАДІ

Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, гру­пових і командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдан­ня, що стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліма­тичних умов.

1. Тактика нападу.

Організація дій команди, котра володіє м'ячем, з метою взяття воріт суперника відноситься до так­тики нападу. Різноманітність форм побудови наступальних дій, варіювання темпу і напрямку розвитку атаки, багатст­во технічних прийомів єдиноборства — усе це створює важкі умори для суперника.

2. Індивідуальна тактика.

Індивідуальна тактика нападу — це система індивідуальних цілеспрямованих дій футболіс­та, що ґрунтуються на його умінні з декількох можливих вирішень у даній ігровій ситуації вибрати найбільш правиль­не. Вона включає дії без м'яча і з м'ячем.

3. Групова тактика.

Більшість тактичних завдань вирішує взаємодія двох чи декількох гравців, об'єднаних виконан­ням тактичної комбінації. Вся гра складається з ланцюга таких комбінацій і протидій їм. Комбінації бувають заздалегідь підготовленими в процесі тренувань та імпровізова­ними — які виникли в ході матчу.

4. Командна тактика.

Командна тактика нападу являє со­бою організацію колективних дій усієї команди для вирі­шення завдань атаки. При будь-яких тактичних системах командна тактика реалізується швидким чи поступовим розгортанням нападу.

При швидкому нападі дії футболістів гранично насичені елементами раптовості. Маневрування на високих швидко­стях повинне в найкоротший час і за допомогою найменшої кількості передач забезпечувати виведення одного з парт­нерів на ударну позицію. Основні вимоги: обов'язкове своє­часне виконання довгих передач уперед з метою "відрізати" суперників; перша передача повинна, як правило, на­правлятися "диспетчеру", котрий оцінює обстановку, швид­ко направляє м'яч на лінію атаки; у завершальній фазі ата­ки використовувати награні комбінації з найкоротшим ви­ходом нападаючих до воріт; гравці середньої лінії зобов'я­зані швидко створювати другий ешелон атаки.