Дистанційне заняття . Українська література , 10 клас Вчитель Коцар Л.Ф.

Композиція “Лісова пісня” (Створіть ментальну карту )

Найхарактернішою композиційною особливістю «Лісової пісні» є органічне переплетення світу природи і світу людини. Драма складається з прологу й трьох дій, кожна з яких співвідноситься з різними порами року: із зародженням (весна), розвитком (літо) і згасанням (осінь) високого почуття кохання. Сюжет розвивається стрімко. Дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається од зимового сну (зав’язка). Вони закохуються. Проте кохання Лукаша згодом в’яне, як і все в природі пізнього літа. Він не в змозі зробити вибір між вимріяним світом і буденщиною. Тоді й з’являється молодиця Килина — втілення бездуховності й моральної обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці — уособленню любові й краси (розвиток дії). Коли Лукаш зраджує кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» — «Того, що в скалі сидить» (передкульмінація). У третій дії драми Лукаш стає вовкулакою, але Мавка жаліє коханого, прощає його і повертає йому людську подобу. Одначе надто багато смутку довелося, пережити Мавці — вона перетворюється на Вербу. Мати й Килина, які понад усе прагнуть багатства, постійно сваряться й бідніють. Розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство (кульмінація). Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі, де був іцасливим з коханою, і поступово замерзає (розв’язка). Леся Українка зазначала, що в «Лісовій пісні» і ремарки мають самостійне художнє, а не тільки «служебне» значення. Ремарки у творі об’ємні й поетичні, вони викликають в уяві читача відповідні пейзажі, на тлі яких розгортаються події, сприяють детальнішому розкриттю світу дійових осіб. Глибокого психологізму образів авторка досягає за допомогою монологів. Скажімо, останній монолог Мавки хоч і сумний, проте оптимістичний, він сповіщає про невмирущість духовного й вічність краси: попіл із водою зростить нове дерево й «стане початком тоді мій кінець».

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lisova-pisnya-istoriya-napisannya-kompozitsiya-stilovi-osoblivosti/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

ОБРАЗ ЛУКАША Лукаш уособлює творчу людину, яка втрачає свою особистість та свій талант, поступившись своїм ваганням та матеріальним інтересам. Леся Українка зображує Лукаша таким: «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче». Спочатку відкритий та чистий душею, він поступово втрачає барви внутрішньої палітри та губить не тільки своє кохання до Мавки, її саму вкупі з надією на щастя, а ще й зраджує таким чином самого себе, за що й несе покарання перетворенням на вовкулаку. Образ Лукаша “Лісова пісня” Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша: Л у к а ш: Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати… Що ж ти мовчиш? Розгнівалась? М а в к а: Я слухаю тебе… твого кохання… (Бере в руки голову його, обертає проти місяця і пильно дивиться в вічі). Л у к а ш: Нащо так? Аж страшно, як ти очима в душу зазираєш… Я так не можу! Говори, жартуй, питай мене, кажи, що любиш, смійся… Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила. Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади поезії й краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Вони явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав їх під стріхою хати, під впливом матері й Килини.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lisova-pisnya-lukash/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

“ЛІСОВА ПІСНЯ” ОБРАЗ МАВКИ  (Створіть Фейсбук сторінку героїні )

В кожному із героїв “Лісової пісні” Лесі Українки є частка душі поетеси. Це в найбільшій мірі стосується Мавки, в образі якої письменниця втілила свої найкращі мрії про вродливу, щиру, обдаровану, волелюбну людину. “Лісова пісня” образ Мавки        В Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного.        Мавка в «Лісовій пісні» виступає як невмируща сила природи, як безсмертна краса, що у своєму плині і розвитку стає вічним життєвим джерелом мистецького натхнення.        «Дяка щира тобі, ніченько–чарівниченько,        Що закрила ти моє личенько!        І вам, стежечки, як мережечки,        Що вели мене до березочки!        Ой, сховай мене, ти, сестриченько!» [25,153].        Вона є уособленням світлого й гуманного начала в житті людини, високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності.Для неї воля –– це такий самий природний стан, як життя, дихання,і…кохання.        «Ну, як таки, щоб воля – та пропала?        Се так колись і вітер пропаде?» [25,135].      Лукаш і Мавка зустрілися, і юнака здивувала та зачарувала дівчина своїм тонким станом, довгими чорними косами, мінливими очима. Вони з першого ж поглядупокохали одне одного, хоча мудрий Лісовик попереджав Мавку, щоб не задивлялася на людських хлопців, бо важко ходити людськими стежками:      «Обминай їх, доню. Раз тільки ступиш — і пропала воля!»         Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. ЇЇ не може захопити Перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі.Мавка перша запитує : «Чи гарна я тобі?», захоплюється, що люди, як голуби паруються навік. Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.        Трагедія Мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. Високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів.        Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду.        «От вільхи не люблю – вона шорстка.        Осика все мене чогось лякає:        Вона й сама боїться – все тремтить.        Дуби поважні надто. Дика рожа        Задирлива, так само й глід, і терен.        А ясень, клен і явір– гордовиті…» [25,142].        Все, що Мавка бачить вона порівнює з життям лісу та явищами природи.        Для свого кохання Мавка забула все. Покинула рідний ліс, волю, красу, зробилася служебкою і …не заробила ласки Лукаша, бо груба проза життя перемогла натхненну душу Мавки. Мавка зів’яла… Згоріла Мавка від кохання і від горя, але не нарікає на свого любого Лукаша: він занапастив її і разом з тим дав ій життя:        «Ти душу дав мені, як гострий ніж        Дає вербовій тихій гілці голос…» [25,220].      Мавка в серці має те, що не вмирає — кохання, яке допомагало їй знайти «теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає». Її самовідданість не знає меж. Чиста, світла душа останньої миті заспокоює коханого, який через свою зраду втратив долю.       Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження середних краси. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена світлим коханням, не кориться лихові, а бореться за красу життя.       Вирісши з фольклорного джерела і разом з людиною пройшовши її стежками – юного радісного кохання, потім буденного здрібнення, далі падіння, воскресіння силою слова, страждання, що завершилося мудрим осудом помилок, допущених людиною, образ Мавки в цій дії символізує митця( в якому так багато від самої Лесі Українки!), що словом своїм чарівним «озвірілих в люди повертає»,»чинить диво», завжди, за всіх обставин сповнений почуттям людської гідності, волелюбства, гуманності, митця, якому «забуття не суджено».       Образ Мавки є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю до людини і здатна на самопожертву в ім’я людини, вона має «в серці те, що не вмирає». Отже, Мавка є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.  

Джерело: https://dovidka.biz.ua/lisova-pisnya-obraz-mavki/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАВКИ ТА КИЛИНИ .(Прийом "Кола Вена ")

Порівняльна характеристика Мавки та Килини Мавка – образ ідеалізований та неземний. Це лісова красуня, яка зробить усе можливе на шляху до своєї мрії. Мавка – гармонійна особистстість, красива фізично та духовно. Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. ЇЇ не може захопити Перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі. Заради коханого вона залишає ліс і йде між люди. Трагедія Мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. Високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів. Мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. Леся Українка наділила Мавку співучою мовою, дала ій прекрасну вроду. Вона розуміє мову дерев, квітів. Вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. Устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду. З її образом контрастує образи Килини. Килина – підступна та лукава жінка, яка зваблює чужого молодика і завдає інші люблячій людині страждань. Килина – душевно загрубіла особистість, а Мавка – сильна, натхненна дівчина, що уособлює в собі гуманне начало в житті людини. Образ Калини викликає співчуття як людина, у якої через певні внутрішні (і зовнішні) причини не склалося щасливе життя. Калина — це молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною. Образ Килини «Лісова пісня» є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого.

ВИКОНАЙТЕ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 

https://naurok.com.ua/testi-za-tvorom-lisova-pisnya-160970.html